Михайле Михайловичу, однією із системних проблем минулих парламентських виборів були масові заміни членів окружних та дільничних виборчих комісій. Ротації у складах виборчкомів відбувались і на попередніх вибрах, однак саме у 2012 році вони стали наймасштабнішими. Чим це пояснюється?
Проблема лежить в дуже простій площині. Змінюються як правило члени окружних чи дільничних виборчих комісій від тих політичних сил, які є технічними на виборах. Якщо проаналізувати участь у формуванні дільничних та окружних виборчих комісій суб’єктів виборчого процесу, які згодом брали участь у розподілі мандатів, то у цьому середовищі політичних сил змін відбувалося найменше. Найбільше змін відбувалося серед тих політичних сил, які у виборчому процесі брали формальну участь. Це – технологія залучення якнайширшого кола суб’єктів виборчого процесу до виборів. На це тратиться дуже багато коштів. Але це вигідно. Здебільшого це вигідно провладним політичним силам, які шукають лідерів політичних сил, укладають з ними угоди, фінансують їх, купляють печатки і під своїми списками ставлять печатки цих політичних сил. Потім подають ці списки на включення до складу ДВК та ОВК. Згодом ці особи в силу різних обставин – перекупу, якогось впливу – або виходять зі складу комісій, або поводять себе не так, як би хотілось їхнім роботодавцям. Відповідно, доводиться їх замінювати. Я не відкрию вам таємниці: Ющенко був звинувачений в тому, що дав вказівку своїм партійним осередкам в окремих східних регіонах включити до складу ДВК та ОВК представників своєї партії, які відверто працювали – рівно як і сам Ющенко – далеко не на «Нашу Україну».
Як у такому разі боротись із цими технічними партіями? Адже вони реєструють одного мажоритарного кандидата, а потім беруть участь у формуванні виборчих комісій по всій Україні?
Ніхто не може заборонити політичній партії брати участь у виборах. Також ніхто не може заборонити парії брати участь у формуванні виборчих комісій. Процеси, про які ми з вами говоримо, повинні бути на контролі громадських організацій. Вони повинні відслідковувати, кого політичні партії рекомендують від себе до складу виборчих комісій і голосно про все це говорити. І, тим самим, критикувати, принижувати, компроментувати ці партії, їхніх лідерів, а також тих безхребетних людей, які готові за 200 або 300 гривень продати рідну матір, своїх дітей і долю цілої країни. Технічні партії фінансуються партією влади для того, щоб, маніпулюючи цими силами, розширити можливості своєї участі в роботі комісій різних рівнів.
Одні експерти виправдовують квотно-партійний принцип тим, що у цьому випадку влада не втручається в адміністрування виборів. Інші експерти відстоюють підхід, за якого при формуванні комісій перевага надається принципу професіоналізму. Чи можливо поєднати цих два принципи: щоб, з одного боку, зберегти між партіями змагальність і взаємний контроль у виборчому процесі, а з іншого – забезпечити комісії кваліфікованими кадрами?
За останні п’ятнадцять років підвищенням кваліфікації членів ДВК і ОВК займались міжнародні організації або наші громадські організації, які за гранти міжнародних організацій здійснювали цю роботу. В цьому були свої плюси і мінуси. З одного боку міжнародні організації за свої кошти видавали досить непогані методичні матеріали для членів комісій. Але був недолік у тому, що, як правило, на семінари, які проводились під егідою міжнародних організацій, направлялись тільки кандидатури до складу ДВК і ОВК від опозиційних сил. Провладні сили вважали, що це «робота» Заходу, «робота» американців – ними це не сприймалося. Але ніхто не вникав в суть – що це потрібно, що це корисно. В цьому напрямку потрібно було б зробити наступне. Передбачити законом обовязковість проходження відповідного навчання всіма претендентами до складу ДВК – чи на виборах місцевих, чи на виборах парламентських, чи президентських. Такі семінари повинні проводитись задовго до початку вибрчого процесу. І проводитись вони повинні виключно під егідою ЦВК, в якої є достатньо і організаційних, і матеріальних, і фінансових, і кадрових, і інтелектуальних сил. Адже сьогодні ЦВК перетворилась у величезне міністерство – величезного монстра, який у міжвиборчий період тупцює на місці і нічим іншим окрім ведення єдиного реєстру не займається. Але не було би такої напруги, не було би нашого аналізу і проблем, про які ви говорите, якби законодавчо було б вирішено два питання, які сьогодні політизують діяльність виборчих комісій усіх рівнів. Перше, усі виборчі комісії починаючи від ЦВК повинні бути позбавлені права розглядати виборчі спори. Ці питання повинні належати до виключної компетенції судових органів. Так, у нас сьогодні є проблеми у судовій системі, але іншого нічого не придумали. Потрібно удосконалювати судову систему, а виборчі органи узагалі не повинні вирішувати виборчі спори. Таким чином уже на 50% спаде напруга навколо виборчих комісій. Адже правова природа виборчих комісій полягає у організаці, підготовці та проведенні виборів. Це є суто технічні органи. Друге, потрібно позбавити Центарльну та окружні виборчі комісій права накладати стягнення на суб’єктів виборчого процесу. Якщо подивитись на принцип формування виборчих комісій – партійний принцип – то апріорі зрозуміло, що ці органи не можуть бути об’єктивними при розгляді чи то виборчих спорів, чи то накладення стягнень на суб’єктів виборчого процесу за порушення ними на різних етапах положень виборчого законодавства. Ці питання повинні вирішуватись виключно в суді.