У нещодавньому дослідженні CifraGroup ефектів польської системи відкритих списків на основі даних Державної виборчої комісії (PKW) про результати виборів до Сейму 2015 року зроблено цікаве спостереження: хоча за виборчим законодавством Польщі всі кандидати у висунутому партією чи блоком списку формально “рівні перед судом” наділеного преференційним голосом виборця, все ж перші номери у таких списках не тільки в абсолютній більшості випадків виявляються лідерами преференційного рейтингу, а й часто одержують непропорційно високу порівняно з іншими кандидатами кількість голосів.
Пояснення цього явища, наскільки можна зробити висновок зі статті, двояке. По-перше, деякі виборці не схильні робити вибір на користь котрогось із кандидатів, а воліють віддати свій голос виборчому списку в цілому; оскільки ж польська виборча система не дає технічної можливості зробити це (преференційний голос за котрогось із кандидатів є обов’язковим), то такі виборці просто ставлять позначку біля першого номера запропонованого політичною силою списку. По-друге, самі партії чи блоки вдаються до максимізації голосів, набраних списком у окрузі, висуваючи першим номером списку осіб, котрі користуються особливою популярністю серед електорату: відомих (чи навіть скандальновідомих) політиків, “розкручених” медійних постатей тощо (т. зв. “партійні локомотиви”).
У статті, однак, зазначено, що на підставі наявних на сайті PKW даних “неможливо запропонувати обґрунтовану відповідь”, коли саме за щедрий ужинок голосів першого номера відповідальна його особиста популярність (“кандидат витягує партію”), а коли виборців спонукає позначити кандидата в голові списку довіра до політичної сили, яка його туди поставила (“партія витягує кандидата”). На нашу ж думку, інформація, доступна на згаданому сайті (частка голосів у окрузі, набраних окремим кандидатом і списком в цілому, а також кількість кандидатів у списку), таки дозволяє оцінити, хай досить грубо та усереднено, частку виборців, котрі, віддаючи свій преференційний голос очільникам списків, керувалися чи то першою, чи то другою із згаданих мотивацій. Надалі для стислості називатимемо ці мотивації, відповідно, “чинником локомотива” (FL) і “чинником першого номера” (FN1).
Дані
Як і CifraGroup у своєму дослідженні, ми зосереджуємося лише на тих виборчих списках, котрі за результатами голосування подолали загальнонаціональний бар’єр проходження, а саме “Право і справедливість” (PiS), “Громадянська платформа” (PO), “Польська селянська партія” (PSL), “Кукіз’15” (K’15), “Сучасна Ришарда Петру” (NRP). Цей чіткий критерій дав змогу уникнути перевантаження масиву даними тих списків, які набрали дуже малий відсоток голосів, а також виключити з розгляду ті політичні сили, котрі висували кандидатів лише в окремих округах. Дещо дискусійним може виглядати опущення блоку “Об’єднаної лівиці” (LZ), котрий мав серйозні претензії на проходження в Сейм, набрав 7,55% загальнонаціональних голосів (більше, ніж PSL), проте не здолав встановленого для блоків бар’єру у 8% (для партій він становить 5%). Та все ж з огляду на те, що у випадку об’єднаних лівих на розподіл преференційних голосів суттєвий додатковий вплив міг справити багатопартійний склад списків, вилучення цієї політичної сили з дослідження здається нам виправданим.
Для дослідження, з огляду на його мету, взято дані тих кандидатів із окружних списків згаданих політичних сил, які стоять у них першим номером і водночас набрали найбільше голосів в окрузі. Кандидатів із цих двох множин, котрі не потрапили до їхнього перетину, виявилося всього 18. Таким чином у масиві до розгляду залишилося 186 кандидатів із такими даними для кожного з них:
Частка голосів в окрузі, набраних списком кандидата — V
Частка голосів в окрузі, набраних першим у списку кандидатом — v1
Кількість кандидатів у окружному списку — C
Припущення і метод
У нашому дослідженні ми виходили з таких підставових припущень.
П1. На “завищеність” результатів першого номера систематично позитивно впливають FL і FN1; інші, недоступні для визначення із даних сайту PKW чинники, хоч і можуть справляти значний вплив у кожному окремому випадку, в масштабах усього масиву даних мають характер випадкової величини і загалом урівноважуться. Умовно кажучи, якщо рейтинг першого номера списку в одному окрузі міг дещо обвалитися внаслідок виходу незадовго перед голосуванням викривального журналістського дослідження про його знущання над тваринами, рейтинг першого номера в іншому окрузі міг зрости завдяки вірусному відео, де кандидат рятує кошеня, що застрягло на дереві.
П2. FN1 має систематично сталий характер і справляє свій вплив незалежно від інших факторів. Іншими словами, припускаємо, що для всіх списків і у всіх округах частка виборців, які хочуть підтримати певну політичну силу, але яким неохота розбиратися, хто з кандидатів у списку кращий, приблизно однакова.
П3. Систематичний вплив FL на “завищеність” результатів першого номера є змінним і залежить від популярності політичної сили в окрузі, доступним нам індикатором якої є частка голосів, набрана її списком у цілому. Що ж до характеру цієї залежності, то ми виходили з того, що за крайніх умов — коли політична сила в окрузі безнадійно непопулярна або ж, навпаки, коли вона й так потенційно забере майже всі голоси — мотивація витрачати ресурси на залучення “локомотива” прямує до нуля. Отож найвищого впливу FL мав би досягати при деякому проміжному значенні частки голосів політсили (0<<V<<1).
На основі цих припущень доцільна послідовність дослідження вбачається такою:
1. Операціоналізувати (наділити однозначним числовим вираженням) “завищеність” результату перших номерів у списках.
2. Сконструювати найпростішу функціональну залежність операціоналізованої “завищеності” (як індикатора впливу FL і FN1) від частки голосів політичної сили в окрузі.
3. На підставі нелінійного регресійного аналізу масиву даних з використанням цієї гіпотетичної функціональної залежності визначити параметри регресійної функції, а на підставі цих параметрів — знайти відповідь на основне питання дослідження, тобто на питання про співвідношення впливу FL і FN1.
Модель
Операціоналізацію “завищеності” результатів перших номерів вбачалося найдоцільнішим здійснити через обчислення відхилення реальної частки преференційних голосів кандидата-лідера відносно голосів, набраних списком у цілому (p1) від теоретично передбаченого значення, найімовірнішого при цілком випадковому розподілі преференційних голосів за відсутності будь-яких додаткових чинників, крім ранжування кандидатів (p1T). Реальну частку преференційних голосів із наявних у нас даних визначаємо:
У визначенні p1T покладаємося на метод, що його вперше запропонували у своїй статті Метью Берґман, Метью Шуґарт та Кевін Вотт (Bergman, Shugart, Watt 2013), а нещодавно підтвердили Метью Шуґарт та Рейн Тааґепера у ґрунтовній монографії про ефекти виборчих систем (Shugart, Taagepera 2017, 213-214). Згідно з цим методом, теоретично найімовірнішу частку кандидата-лідера списку за “нейтральних умов” можна визначити:
Таким чином, операціоналізованим індикатором “завищеності” буде згадане відхилення (b) частки голосів першого номера списку:
За нашим припущенням П1, сумарне систематичне відхилення частки першого номера списку складатиметься з двох компонентів, зумовлених відповідними чинниками виборчої поведінки:
Перший із цих компонентів, згідно з припущенням П2, є константою. Беручи до уваги вимоги припущення П3, найпростішою формою функціональної залежності b від V є:
Параметр bFLmax цієї залежності відображає максимальне значення, якого може досягнути систематичне відхилення частки преференційних голосів першого номера під впливом “чинника локомотива”, а Vmax – частку набраних політичною силою голосів у окрузі, за якого досягається цей максимум.
Зрозуміло, що область визначення та область значень нашої функції не можуть бути від’ємними і не повинні перевищувати 1 (тобто 100%):
0 < V < 1
0 < b < 1
А отже, й параметри підлягають обмеженням:
0 < bFN1 < 1
0 < bFLmax < 1 ‒ bFN1
0 < Vmax < 1
Результати та інтерпретація
Нелінійна регресія реальних даних з використанням зазначеної вище функціональної залежності дала таку картину:
Блідорожевим кольором позначено скромний 95% інтервал прогнозування. До нього потрапляють майже всі точки даних за винятком кількох відлеглих, для яких реальне відхилення аномально відбігає від прогнозованого. Чи ж варто дивуватися, що ці точки відповідають результатам надзвичайно популярних та впізнаваних політиків: (зліва направо) Павла Кукіза (K’15), голови партії; Ришарда Петру (NRP), голови партії; Малґожати Кідави-Блонської (PO), колишньої спікерки Сейму; Еви Копач (PO), голови партії, колишньої прем’єр-міністра і спікерки Сейму; Ярослава Качинського (PiS), засновника і голови партії, колишнього прем’єр-міністра; Беати Шидло (PiS), віце-голови партії?
Нарешті, наводимо параметри знайденої регресійної функції (стандартна похибка в дужках):
bFN1 = 0,1083 (0,0168)
bFLmax = 0,0739 (0,0236)
Vmax= 0,0729 (0,0185)
R2=0,05
З погляду традиційних критеріїв оцінки статистичної моделі — цілковита невдача: модель претендує на пояснення лише 5% розкиду значень залежної змінної. Однак метою дослідження й не було розробити повну, прогнозуючу модель; нам ішлося про таку модель, яка, виходячи з логічно доречних припущень, пояснювала б лише те, що доступне для пояснення на підставі наявних обмежених даних — і саме цього вдалося досягнути.
Отож із одержаних результатів можна — звісно, з належною обережністю — зробити висновок, що з-поміж електорату партій-переможиць виборів 2015 року близько 11% не клопоталися роздумами, кому з кандидатів у відкритому списку віддати свій преференційний голос, а просто голосували за перший номер тому, що партія поставила його першим.
Використання ж ефекту кандидатів-“локомотивів” в середньому виявилося найінтенсивнішим у тих округах, де результат партії перебував в околі 7%. Здогадним (але тільки здогадним) поясненням цієї останньої цифри може бути те, що для здобуття принаймні одного мандата в середньої величини польському окрузі при застосуванні законодавчо приписаної формули Дондта виборчий список має набрати трохи більше за 8% голосів (про характер залежності прохідного порогу від величини округу при різних формулах пропорційного розподілу мандатів див. Lijphart, Gibberd 1977). Чи не передвиборче балансування на межі прохідності в окрузі частіше спонукало партії вживати додаткових заходів для підвищення електорального результату — зокрема через залучення кандидатів-“локомотивів”?
Ростислав Паранько
Посилання
Bergman Matthew, Shugart Mathew, Watt Kevin 2013. Patterns of intra-party competition in open-list & SNTV systems. Electoral Studies 32, 321-333.
Lijphart Arend, Gibberd Robert 1977. Thresholds and payoffs in list systems of proportional representation. European Journal of Political Research 5, 219-244.
Shugart Matthew, Taagepera Rein 2017. Votes from seats: logical models of electoral systems. Cambridge: Cambridge University Press.