14 травня у Львові МАГ “ЦИФРА” презентувала результати дослідження щодо передачі виборчої інформації з дільничних виборчих комісій до комісій вищого рівня. Дослідження демонструє, що процесинг виборчих даних в Україні характеризується рядом масштабних проблем, які можуть мати негативний вплив на як точність результатів виборів зокрема, так і на довіру громадян до виборчого процесу загалом. Під час дискусії, яка розгорнулась після презентації, члени виборчих комісій та експерти з питань виборів окреслили найбільш характерні проблеми, які існують у системі адміністрування виборів в Україні.
“З 2014 року Україна як держава повинна постійно доводити здатність організовувати і контролювати складні та багаторівневі процеси. Одним із таких процесів є вибори.” – зазначив Назар Бойко, аналітик МАГ “Цифра”. Найважливіша частина виборів – встановлення результатів голосування – передбачає систему передачі інформації з дільничних виборчих комісій (ДВК) через окружні (ОВК) до Центральної виборчої комісії (ЦВК). Щоб сформувати довіру до виборів загалом і безпосередньо до результатів голосування, ця система повинна бути швидкою, точною, безпечною та верифікабельною – залишати можливість перевірити інформацію будь-коли після голосування.
МАГ “ЦИФРА” використала дані дострокових парламентських виборів 2014 року (мажоритарної складової), щоб перевірити наскільки українська система передачі виборчої інформації відповідає згаданим критеріям. Так, інформація про результати голосування з 99% дільниць надходить до ЦВК протягом чотирьох днів після закінчення виборів. Однак останні електронні повідомлення з’являються у системі більше ніж через два тижні після дня голосування, що значно сповільнює встановлення результатів виборів. Також існує проблема уточнення виборчих протоколів. Більш ніж 4000 з майже 30 000 виборчих дільниць не здали виборчий протокол з першого разу, що свідчить або про складність форми самого протоколу, або про низький рівень підготовки членів ДВК, або про зумисне намагання вплинути на результати голосування.
Результати дослідження дозволяють говорити про порушення виборчого законодавства у процесі уточнення виборчих протоколів – частина протоколів уточнювалася поза межами виборчих дільниць. Також “ЦИФРА” виявила невідповідність у кількості електронних повідомлень та оригіналів виборчих протоколів. У вибірці з десяти виборчих округів не було жодного округу, в якому б кількість електронних повідомлень відповідала кількості паперових протоколів. У деяких випадках різниця становить більше 30%. Це свідчить про недосконалість системи передачі виборчих даних яка призводить до втрати інформації.
Загалом, здійснене дослідження виявило масштабні проблеми у системі передачі виборчої інформації, яка пов’язана зі встановленням результатів голосування. Проблеми з процесингом виборчих даних – лише верхівка айсберга.
Ігор Сліпецький, голова Львівської міської ТВК, вважає, що основною причиною масового уточнення протоколів є “невідповідність математики”, коли члени дільничних комісій не можуть як слід звести баланс по всіх пунктах протоколу. Це зумовлено тим, що форма протоколу змінюється від виборів до виборів. “На останніх виборах ЦВК розробила програму, яка була доступна на смартфонах і ДВК могли перевірити “математику” перед тим, як вести протоколи в ОВК. Проте, далеко не всі ДВК користувались цією програмою.” – зауважив Сліпецький. Також, на його думку, існує проблема із нерівномірним розподілом навантаження між окружними комісіями. Йдеться про випадки, коли в межах одних округів кількість виборчих дільниць є в рази більшою, ніж в інших. Відповідно, в рази більшою є і кількість протоколів, які повинна прийняти і опрацювати ОВК. Нерегламентованість роботи членів ДВК також впливає на швидкість і впорядкованість здачі виборчих протоколів. “Члени ДВК не здають протоколи до опівночі дня голосування, оскільки тоді втратять оплату за додатковий робочий день. І ОВК не може нічого з цим зробити” – резюмував Сліпецький.
Це ж підтвердив і Ростислав Коваль, голова ОВК на парламентських виборах 2014 року: “У селах голосують швидко і члени ДВК вже о 22:00-23:00 годині прибувають на ОВК з протоколами. На запитання, чому протоколи не здаються одразу, надходить відповідь, що у такому разі не буде зараховано два робочі дні.”
Микола Щур, голова Львівської обласної ТВК, який неодноразово спостерігав за виборами в країнах Європи, звернув увагу на те, що за кордоном адміністрування виборів є технічним процесом, в якому відсутня політика. Також високим є рівень взаємної довіри між членами виборчих комісій, що дозволяє оптимізувати як підрахунок голосів, так і вставлення результатів голосування. Щур також зазначив, що у країнах Європи члени виборчих комісій мають достатньо вузькі повноваження та зони відповідальності.
Іван Бевз, який неодноразово працював в ОВК, говорив про важливість надання окружним комісіям повноважень оперативно перевіряти інформацію у виборчих протоколах, які викликають підозри. Він розповів про випадок з виборів 2010 року, коли на двох дільницях у тій самій школі було зафіксовано разючі відмінності у явці та підтримці кандидатів. “Коли я отримав доступ до списку виборців, я нарахував різницю у більше ніж 500 голосів. Коли в 2012 році були вибори і була можливість спостерігати за членами ДВК на цій дільниці, я бачив по відеотрансляції, як члени ДВК пачками напихали бюлетені до виборчих скриньок. Тож, є пропозиція змінити законодавство у такий спосіб, щоб ОВК могла невідкладно перевіряти списки виборців на дільницях, по яких виникають підозри щодо фальшувань або маніпуляцій” – підсумував Бевз.
Юрій Антоняк вважає, що основною проблемою є постійне намагання здешевити українські вибори шляхом скорочення строків їх проведення. Натомість Юрій Танасійчук, експерт з питань виборів, вважає, що українські вибори не є дешевими: “Проблема не у кількості ресурсів, які ми витрачаємо на вибори. Проблема в тому, як ми розподіляємо ці ресурси і на що витрачаються кошти.” Важливим питанням також залишається оплата праці членів ДВК, яка у європейських країнах відповідає розмірам середньої оплати за робочий день звичайного працівника.
Юрій Танасійчук також звернув увагу на питання впровадження електронних технологій в український виборчий процес, і як би це могло допомогти оптимізувати процесинг виборчої інформації. Однією з таких технологій міг би стати електронний виборчий протокол, який успішно застосовується у деяких європейських країнах, зокрема у Польщі. Ця технологія допомогла б систематизувати і впорядкувати процес прийому виборчих протоколів, а також вирішити комплекс проблем, пов’язаних з уточненням протоколів. Дискусія навколо електронних технологій у виборчому процесі торкнулась питання довіри громадян як до виборчого процесу загалом, так і до електронних технологій зокрема. Чи електронні технології можуть згенерувати довіру до виборів і їхніх результатів, чи, навпаки, довіра до виборів є умовою успішного застосування електронних технологій? Микола Лупій, який спостерігав за виборами в Канаді, зауважив: “У Канаді немає кабінок для голосування у нашому розумінні; для заповнення бюлетенів вони використовують олівці. Всі довіряють один одному, вибори проходять так роками, і демократія у них стабільна. Тому, я думаю, що, насамперед, справа у довірі до виборів, а не у електронних технологіях.”
Дискусія у Львові продемонструвала, що у системі адміністрування українських виборів існує ряд проблем, які впливають на якість виборчого процесу. Однією з них є недосконалість системи передачі виборчих даних. Вирішити цю проблему, однак, неможливо без комплексного перегляду основних засад роботи системи виборчої адміністрації.