Державне фінансування політичних партій?
Ні, не чули

Shut-up-and-take-my-money-1024x640

З 1 липня 2016 року політичні партії, які подолали на минулих парламентських виборах 5% бар’єр, почнуть фінансуватись з державного бюджету. До кінця року парламентські партії повинні одержати майже 400 000 000 гривень на фінансування своєї статутної діяльності. Це передбачено ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», проголосованим у парламенті у жовтні минулого року. Закон передбачає також ряд інших нововведень, які стосуються механізмів фінансової звітності партій. Однією з основних цілей закону, яку анонсували його автори і розробники, є «посилення фінансової незалежності політичних партій, зменшення рівня залежності партій від фінансування приватними донорами (олігархами, промислово-фінансовими групами тощо) та зменшення відповідних корупційних ризиків».

 

Експерти говорять про цю реформу як про непопулярну. Значна витратна частина, а також традиційно низький рівень довіри громадян до політичних партій як інституцій – серед основних факторів цієї непопулярності.
З 14 по 22 листопада 2015 року Фонд «Демократичні ініціативи» разом з соціологічною службою Центру Разумкова опитали в українців на предмет їхньої підтримки державного фінансування партій. Позитивно відповіло 14,9% респондентів, 76,2% дали негативну відповідь. Повністю з результатами дослідження можна ознайомитись за посиланням. Результати дослідження «Демократичних ініціатив» демонструє персональне відношення респондентів до державного фінансування партій. Однак, ці дані не відповідають на питання про рівень поінформованості громадян щодо означеної проблеми. Іншими словами, запитання типу «Чи підтримуєте Ви фінансування партій з державного бюджету?» дозволяє визначити, як українці ставляться до цього явище, але не з’ясовує, наскільки громадяни обізнані з тим, що, власне, державне фінансування партій в Україні стало реальністю (дослідження «Демократичних ініціатив» проводилось після прийняття закону).
За місяць до початку фінансування партій з бюджету Київський Міжнародний Інститут Соціології на замовлення Моніторингово-аналітичної групи «ЦИФРА» опитав українців на предмет поінформованості щодо цієї реформи. Ціллю опитування було визначити рівень обізнаності громадян України з тим, який що з 1 липня 2016 року політичні партії почнуть фінансуватись з державного бюджету.
Було поставлено таке питання: «Скажіть, будь ласка, чи відомо Вам, що з 1 липня 2016 року в Україні запроваджується пряме державне фінансування політичних партій (щорічне державне фінансування статутної діяльності партій та часткове відшкодування витрат партій на передвиборну агітацію на виборах народних депутатів України)?».

 

15,6% респондентів відповіли позитивно. 81.5% опитаних не знають про те, що з 1 липня партії фінансуватимуться з бюджету. 2,9 % респондентів – важко відповісти.
Пропонуємо вашій увазі статистичний розподіл по статі, віку, рівню освіти, макрорегіону проживання, типу населеного пункту серед респондентів, які відповідали на вищевказане питання.
6,6 % жінок та 9% чоловікам відомо про те, що з 1 липня 2016 року в Україні запрацює пряме державне фінансування партій. 46,8% жінок та 34,7% чоловіків про це невідомо.
Найбільш поінформованими про цей закон у частині держфінансування партій є респонденти молодого та середнього віку: 18-29 років – 3,1%, 30-39 років – 3,4%, 40-49 років – 2,7%, 50-59 років – 3%, 60-69 років – 2,1%, 70 + – 1,2%. Ми припускали, що по відношенню до тих, хто негативно відповів на запитання, спрацьовує обернена тенденція: чим старшого віку респонденти, тим менше серед них тих, хто знає про закон. Проте, кількість необізнаних із законом людей не зростає із віком. Негативно відповіли на наше запитання 17,3% респондентів віком 18-29 років, 14,5% – 30-39 років, 13,4% – 40-49 років, 14,5% – 50-59 років, 9,9% – 60-69 років, 12% – 70+.
В основному знають про цю ініціативу респонденти із неповною вищою та вищою освітою (7,3%) та середньою спеціальною освітою (4,8%). Решта, із тих, кому відомо (3,5%), – громадяни із середньою освітою та освітою нижче середнього рівня. Найбільша кількість тих, хто не знає про це нововведення – люди із середньою спеціальною та неповною вищою / вищою освітою (26,1% та 25,6% відповідно). Решта – 29,8% респондентів із тих, кому невідомо про держфінансування політичних партій, мають освіту нижчу рівня середньо спеціальної. Якщо сумувати кількість респондентів із середньою спеціальною та неповною вищою / вищою освітою, які взяли участь в опитуванні, то таких було близько 65%. Саме цей показник може бути одним із пояснень того, що серед тих хто поінформований про закон, так і серед тих, хто про нього непоінформований, переважають особи із середньою спеціальною та неповною вищою / вищою освітою.
Розподіл обізнаності про закон у макрорегіонах дає нам такі результати: Центральний – 5,2%, Західний – 4,4%, Південний – 3,8%, Східний – 2,1%. Відповідно, не знають про запровадження прямого державного фінансування політичних партій із 1 липня 2016 року: 25% – у Центральному макрорегіоні, 19,2% – у Східному, 19% – у Західному, 18,3% – у Південному. Як бачимо, серед усіх макрорегіонів, у Центральному макрорегіоні переважають респонденти, які обізнані із законом про державне фінансування політичних партій, так само, як і ті, хто про це не знає. Думаємо, що тут пояснюючим фактором може бути той самий, що із попередньою соціально-демографічною характеристикою – освітою. Найбільша кількість опитаних респондентів, майже третина (31,5%) – із Центрального регіону, тому, ймовірність серед них отримати відповіді «так» чи «ні» зростає.
Більше відомо про закон про пряме державне фінансування політичних партій міському населенню – 10,8%; сільському населенню – 4,8%. 56% міських жителів та 25,5% сільських жителів невідомо про закон. У цьому контексті варто враховувати, що в опитуванні взяло участь приблизно дві третіх міського населення та одна третя – сільського населення.
Загалом, майже кожен сьомий українець поінформований про те, що з 1 липня політичні партії фінансуватимуться з державного бюджету. Проте, ми не можемо визначити типові характеристики як для респондентів, які поінформовані про цю реформу, так і для тих респондентів, які непоінформовані про неї. Як показало дослідження, ці дві групи респондентів, які поділені за критерієм поінформованості, мають, в основному, спільні характеристики. Такі, наприклад, як освіта, макрорегіон проживання, тип населеного пункту тощо. Тому, для глибшого вивчення цього питання необхідно застосовувати також і якісні методики. Наприклад, фокус-групові дискусії, які б дозволили вивчити особливості соціально-демографічних характеристик, спільні та відмінні риси між різними соціальними групами, ефективні та неефективні канали комунікації тощо.
Ми не можемо вказати, наскільки збільшилась чи зменшилась кількість поінформованих громадян, оскільки не володіємо відповідними показниками, скажімо, станом на жовтень 2015 року – час прийняття закону.
Також ми не можемо стверджувати, що 15,6% – це висока чи низька поінформованість. Ми можемо припустити, що частиною респондентів, які ствердно відповіла на запитання, керувало бажання продемонструвати обізнаність у суспільно-політичних процесах. Тож відсоток обізнаних із темою респондентів може бути нижчим від одержаного. Також на поінформованість громадян впливають інші фактори. Наприклад, приналежність до різних соціальних груп (вид діяльності), користування різними джерелами одержання інформації (медіа, міжособистісні комунікації на різних рівнях) тощо, які також мають братися до уваги. Відповідно, це питання вимагає подальшого мультирівневого вивчення.
Поінформованість громадян у даному контексті є важливою з огляду на декілька обставин.

По-перше, об’єми ресурсів, які витрачатимуться на фінансування статутної діяльності політичних партій. Це апелює до питання загальної обізнаності громадян про те, на що витрачаються бюджетні кошти. А в контексті процесу реформ – наскільки обізнані громадяни з фінансовою складовою цього процесу.

По-друге, ймовірна низька поінформованість може стати козирем в руках противників реформи. Адже через недостатню обізнаність громадян ризики того, що їхньою думкою зможуть маніпулювати, викривлюючи реальні цілі і завдання реформи, значно зростає. Від цього залежить уже не стільки запровадження реформи, скільки її збереження і розвиток.

По-третє, автори і прихильники реформи, очевидно, повинні проаналізувати ефективність комунікаційних стратегій, використовуваних ними протягом останніх шести місяців.

Повторимось, з об’єктивних причин – відсутності відповідних показників на момент прийняття закону – ми не можемо оцінити наскільки змінилась обізнаність громадян щодо обговорюваної теми. Можливо, ініціатори закону про державне фінансування партій вважають, що 15,6% поінформованих громадян станом на кінець травня 2016 року – це позитивний результат. Однак, якщо цей результат не є задовільним, тоді потрібно переглянути способи інформування громадян, враховуючи показники і фактори, наведені у дослідженні.
Польовий етап дослідження тривав з 19 по 31 травня 2016 року. Загалом в рамках дослідження було проведено 2014 інтерв’ю з респондентами, які проживають у 110 населених пунктах України і є старшими 18 років.

Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0.95 і за дизайн-ефекту 1.5) не перевищує:

o 3.3% для показників, близьких до 50%,
o 2.8% для показників, близьких до 25 або 75%,
o 2.0% для показників, близьких до 12 або 88%,
o 1.4% для показників, близьких до 5 або 95%,
o 0.7% для показників, близьких до 1 або 99%.

 

 

Ганна Заремба-Косович, Назар Бойко, Моніторингово-аналітична група «ЦИФРА»