Фінляндії можна позаздрити – вона стабільно посідає топові позиції у рейтингах Transparency International та Freedom House. Її часто ставлять в приклад як країну з міцними демократичними традиціями, найкращим рівнем представництва жінок у парламенті, високою виборчою активністю громадян, стабільними виборчими інститутами. Для України досвід Фінляндії цікавий тим, що фінський парламент – Eduskunta – обирається за пропорційною системою відкритих партійних списків. Ця система, із незначними змінами, функціонує у Країні тисячі озер вже майже сто років.
19 квітня 2015 року у Фінляндії відбулись чергові парламентські вибори. Моніторингово-аналітична група «Цифра», одержавши акредитацію від Міністерства Юстиції Фінляндії, спостерігала за виборчим процесом у другому за величиною окрузі країни – Helsinki.
Eduskunta налічує 200 депутатів, які обираються у тринадцяти виборчих округах: дванадцяти багатомандатних, величиною від семи (округ Lapland) до тридцяти п’яти (округ Uusimaa) мандатів та одному одномандатному (округ Aland). За Аландським архіпелагом закріплене одне місце у парламенті незалежно від кількості його населення. Так гарантується представництво інтересів території, яка в минулому належала Швеції.
Форма виборчого бюлетеня у Фінляндії не передбачає голосування за партію. Віддати голос можна виключно за кандидата, вписавши його порядковий номер у спеціально відведене місце у бюлетені.
На виборчих дільницях та у приміщеннях для голосування розміщені плакати із переліком партій. Послідовність розміщення партій на цих плакатах визначається жеребкуванням, а кандидати кожної партії розміщуються у алфавітному порядку. Нумерація усіх кандидатів є безперервною і починається з двійки. Вважається, що одиниця дає невиправдану перевагу кандидату, який знаходиться під цим номером. Мовляв, виборець, який голосує за першу партію у списку, але йому не залежить на конкретному кандидатові, швидше за все впише в бюлетень саме одиницю.
У Фінляндії відсутній виборчий бар’єр, а розподіл мандатів між партіями та кандидатами здійснюється на основі індексів, які розраховуються за допомогою формули D’Hondta. Оскільки результати виборів встановлюються не на загальнонаціональному, а на рівні кожного округу, це провокує ефект розбіжності між індексами і кількістю відданих голосів персонально за кандидата. Як наслідок, можливою є ситуація, за якої кандидат із більшою кількістю голосів поступається депутатством кандидату із більшим індексом. Однак, це є, швидше, особливістю фінської виборчої системи, ніж її недоліком. Для прикладу подаємо результати голосування за кандидатів від Національної Коаліційної Партії, які потрапили до парламенту.
Представники політичних партій вважають фінську виборчу систему надміру персоналізованою: партії не впливають на розміщення кандидатів у списку і не визначають, хто в результаті одержить представницький мандат. Тому вони змушені залучати у якості кандидатів знаних людей, які зможуть своїм іменем мобілізувати голоси для партії. Також це стосується і фінансової підтримки – під відоме ім’я значно легше мобілізувати кошти.
Спосіб висунення кандидатів залежить від рівня підтримки партії в тому чи іншому окрузі. Там, де підтримка партії незначна і розраховувати на високий результат не доводиться, ажіотажу і конкуренції серед кандидатів не спостерігається. В округах, де партія є популярною, проводяться праймеріз – попередні внутрішньопартійні голосування, на яких члени партії визначають, хто потрапить до остаточного списку кандидатів.
Участь у парламентських виборах взяло 16 політичних партій. У фінському законодавстві про партії є дві особливості: статус партії може одержати лише попередньо існуюча громадська асоціація; партія втрачає свій статус у випадку, якщо в результаті двох послідовних парламентських виборів їй не вдається здобути жодного представницького мандату. Тоді партія автоматично повертається до статусу громадської асоціації. Це дозволяє фінській партійній системі очищуватись від надлишку організацій, які не здатні ефективно виконувати одну з основних функцій політичної партії – боротись і здобувати владу.
Для зручності виборців у Фінляндії існує можливість дострокового голосування. Для цього на території всієї країни попередньо визначили дев’ятсот виборчих дільниць. Загалом 46% виборців з тих, що взяли участь у голосуванні, зробили це достроково. В округах Satakunta, Savo-Karelia, Oulu достроково проголосувало більше виборців, ніж у день голосування. Найвищий показник було зафіксовано в окрузі Lapland, де майже 59% виборців віддали свій голос завчасно. Усі згадані округи розташовані на півночі та сході Фінляндії і територіально є найбільшими. До виборчих дільниць потрібно долати чималі відстані. Завдяки достроковому голосуванню фіни, що там мешкають, поєднують візит до населеного пункту, у якому розташована виборча дільниця, із особистими справами. Ця практика також значно спрощує роботу членів дільничних виборчих комісій, оскільки вона «розвантажує» виборчі дільниці у день голосування. Це важливо, з огляду на традиційно високу виборчу активність фінів. У третій годині по обіді в день голосування члени ДВК починають підрахунок голосів виборців, що проголосували достроково. Тож після закриття дільниці їм залишається підрахувати лише ті бюлетені, які були опущені в урну в день виборів. Загалом підрахунок голосів і встановлення результатів голосування на дільниці відбулося швидко – без затримок і конфліктів. У протоколі із результатами голосування зазначається кількість голосів, відданих за кожного кандидата.
В найближчі чотири роки – з 2016 по 2020 – у Фінляндії проводитиметься експеримент із інтернет-голосуванням. Правда, йдеться не про загальнонаціональні вибори, а про консультативні муніципальні референдуми. Розробка і розвиток системи інтернет-голосування за попередніми оцінками коштуватиме близько 2 400 000 євро і вимагатиме внесення змін до деяких законів. Ключовими завданнями експерименту є ознайомлення виборців із альтернативним способом волевиявлення, а також завоювання довіри громадян до нього. Кожен муніципалітет самостійно вирішуватиме як використовуватиметься інтернет-голосування – як альтернатива достроковому голосуванню поштою чи паралельно з ним. Виборці зможуть голосувати через Інтернет декілька разів і лише останній вибір вважатиметься дійсним. Однак, якщо у день голосування виборець особисто приходить на дільницю і голосує, тоді саме цей його вибір вважатиметься остаточним і враховуватиметься. Муніципалітети зможуть використовувати цю систему для проведення консультативних референдумів безкоштовно. З огляду на те, що протягом останніх двадцяти років відбулося шістдесят таких референдумів, це значно здешевить вартість їх проведення. Про застосування інтернет-голосування на загальнонаціональних виборах говорити поки що рано. Найбільше застережень викликають питання безпеки. Та й вартість відповідної системи для загальнонаціональних виборів буде в рази вищою, ніж та, яку використовуватимуть на місцях.
Фінський досвід організації і проведення виборів є повчальним для України. Найочевидніше він апелює до того, що будь-які зміни потрібно впроваджувати без поспіху, різких рухів і, головне, без огляду на політичну кон’юнктуру.
Довілє Вайшвілєйте, Моніторингово-аналітична група «ЦИФРА», Вільнюс-Гельсінкі-Вільнюс