Українська політична реальність змінюється з калейдоскопічною швидкістю: ще вчора цілком серйозно дискутувалось питання доцільності проведення дострокових виборів Ради у непростий для країни час, а вже сьогодні активно ведуться переговори щодо формування нової парламентської коаліції. Проте поки що швидкість цих змін здебільшого торкається фасадних речей, а не системних процесів і явищ. Одним із свідчень цьому стала організація і проведення виборів.
Як і у 2012 році, у теперішньому виборчому процесі «активну» участь приймали «технічні партії». Правда, ця «активність» обмежувалась виключно заповненням квот у виборчих комісіях – окружних і дільничних – з подальшими замінами і перетасовуваннями членів виборчкомів. З одного боку цьому сприяли особливості виборчого законодавства у частині проведення дострокових виборів, з іншого – бажання основних претендентів на перемогу використати ці особливості на свою користь. Так, до прикладу, за період роботи ОВК з 5 вересня по 20 жовтня ЦВК прийняла 31 постанову (!) щодо внесення змін у склади окружкомів. В результаті за цей час було замінено 42% членів ОВК. Рівень замін серед керівного складу традиційно є вищим: голів – 51%, заступників голів – 48%, секретарів – 55%. Лідерами за кількістю проведених замін стали «Зелена планета», «Зелені», «Наша Україна», «Правий Сектор», «Україна майбутнього». Також слід пам’ятати про практику проведення замін членів ОВК безпосередньо напередодні дня голосування. На жаль, ці вибори не стали винятком.
Карта відображає розподіл замін членів ОВК на рівні одномандатних виборчих округів станом на 20 жовтня 2014 року
Масовість цього явища пояснюється декількома обставинами. По-перше, «технічні партії» не володіють достатнім кадровим ресурсом для заповнення власних квот у комісіях. При формуванні окружкомів до ЦВК вносяться подання на людей, які надалі не працюватимуть у комісіях. Це робиться лише для того, щоб заповнити відведені квоти. А далі – справа техніки. Закон передбачає право суб’єктів виборчого процесу на безпідставне відкликання і заміну членів виборчих комісій. Тож у ході виборчого процесу «підставні» члени ОВК замінюються на реальних. Однак, лояльних уже до зовсім іншої політичної сили. Такі домовленості укладаються між «технічними партіями» і їх «патронами» або ще до виборів, або у ході виборчого процесу. По-друге, рейтингові політичні сили замінюють своїх членів ОВК через сумнів у їхній здатності відстоювати позиції партії в комісії. По-третє, певна частина замін зумовлена нездатністю і персональним небажанням членів ОВК продовжувати роботу комісії. Також варто зауважити, що, незважаючи на високий показник замін членів ОВК на цих виборах, він, однак, є на третину меншим від показника 2012 року.
Присутність у виборчому процесі «технічних партій» ідентифікують і самі члени окружкомів. Так, за результатами опитування керівних складів ОВК, яке було проведено МАГ «ЦИФРА» спільно із Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), 33% голів, заступників голів і секретарів ОВК визнали присутність у своїх комісіях представників від «технічних партій». Більше того, у своїх відповідях респонденти чітко і вичерпно означили їхній перелік.
Також ці процеси знаходять своє відображення і на рівні дільничних виборчих комісій. Хоча, слід зазначити, не на такому масштабному рівні. Станом на 21 жовтня політичними партіями і парламентськими фракціями, що брали участь у формуванні ДВК було замінено 10% членів комісій. Серед тих, хто найактивніше здійснював заміни – декілька «технічних партій», а також більшість з тих партій, які претендують на представництво у парламенті. У відносних показниках політичні партії і фракції замінили 21.3% голів, 11.8% заступників голів, 17.9% секретарів ДВК у той час, коли простих членів ДВК було замінено лише 7.1% від загальної кількості. Так само як у випадку із ОВК, у ДВК також більше замінювали представників керівного складу комісій, ніж простих членів. Правда, рівень диспропорційності замін між першою і другою категорією посад на рівні ДВК був набагато вищим – особливо, що стосується голів ДВК.
На дострокових президентських виборах середня кількість членів ДВК на одну дільницю становила 12 осіб. Тоді брак кадрів спровокував декілька рішень парламенту, спрямованих на те, щоб забезпечити створення і нормальне функціонування дільничних комісій. Минулої неділі кожна із майже 30 000 ДВК в середньому була укомплектована 16 членами комісій. Принаймні на папері. Це важливо, оскільки у вищезгаданому дослідженні керівництво ОВК виказало стурбованість саме з приводу формування і функціонування ДВК. 50% респондентів вважають, що 15 днів, передбачених законом для роботи ДВК, є недостатньо. Найбільше сумнівів члени ОВК виказали щодо можливості за такий короткий час провести належне навчання для членів ДВК (31%), підібрати якісний склад керівників ДВК (28%), а також скоординувати роботу між членами дільничних комісій (14%).
Також варто звернути увагу і на питання оплати праці членів виборчих комісій. Згідно закону, члени ОВК і ДВК можуть розраховувати на фінансову компенсацію від держави. Проте усталеною практикою українських виборів є матеріальне стимулювання членів комісій з боку політичних сил. Наявність такої практики на рівні ОВК визнав кожен п’ятий представник керівного складу, зауваживши, що знає інших членів свого окружкому, які одержують кошти від суб’єктів виборчого процесу. Для 28% членів окружних комісій така фінансова підтримка є важливою. Проте навряд чи у після виборчих фінансових звітах політичних партій вдасться знайти стрічку, яка б інформувала про розміри матеріальних компенсацій для членів комісій.
Описані процеси, наведені цифри і показники свідчать на користь того, що у виборах надалі присутні тіньові практики, які впливають на хід виборчого процесу. Їхнє усунення – питання в першу чергу політичної волі керівництва держави. І наявність такої політичної волі може бути доведена конкретними рішеннями уже перед найближчими місцевими виборами.
Назар Бойко, керівник МАГ «ЦИФРА»