Напередодні дострокових парламентських виборів лунало чимало критики щодо змішаної виборчої системи, а саме – щодо збереження її мажоритарної складової. Сьогодні ж, здається, одномандатні виборчі округи варто було зберегти тільки заради того, щоб оцінити ступінь альтернативності нової влади та її реальну готовність, здатність і, головне, бажання боротись за кожен клаптик політичного поля.
У даному випадку – за кожен одномандатний виборчий округ.
Загалом на сьогоднішніх виборах в мажоритарних округах балотується 159 діючих депутатів Верховної Ради. На карті #1 зображені округи, в яких кандидують депутати нинішньої Ради. У деяких із них балотується по два діючих нардепи.
Абсолютна більшість чинних депутатів, що балотуються по мажоритарці – переможці виборів 2012 року в цих же округах. У 2/3 одномандатних виборчих округів виборцям буде запропоновано знову проголосувати за тих, кого вони підтримали на виборах два роки тому.
Варто звернути увагу на спосіб висунення депутатів-кандидатів у цих округах. Із 141 округу у 62 балотуються кандидати, які у 2012 році перемагали у цих округах за формального висунення і підтримки Партії Регіонів. Сьогодні усі ці депутати-кандидати – самовисуванці.
Також спосіб висунення змінили деякі депутати, які у 2012 році балотувались від “Батьківщини”. Хоча сьогодні частина з них і зберегла попередню партійну приналежність, більшість все ж таки балотується від “Народного Фронту”, дехто – від Блоку Петра Порошенка.
31 депутат не змінював спосіб номінації порівняно із 2012 роком – і тоді, і зараз вони обрали самовисунення. Загалом 93 із 141 депутатів Ради, що балотувались і сьогодні балотуються в округах, змінили спосіб або суб’єктів висунення.
Зі зрозумілих причин найбільше зацікавлення викликає формальне висунення і неформальна підтримка кандидатів в округах від діючої влади. Формально Блок Петра Порошенка “перекрив” 151 виборчий округ із 213. Частину округів було віддано ВО “Свобода”, як партнеру, з яким координували мажоритарку. БПП формально не висунув свого представника у 27 округах, в яких свого кандидата має ВО “Свобода”. Однак, у 19 округах кандидати від цих двох політичних сил перетинаються.
А у 102 окрузі Кировоградської області БПП створило умови для перемоги колишнього члена “молодої команди” Черновецького Олеся Довгого. Формально кандидат від БПП є, проте він є технічним кандидатом, причому близьким до самого Довгого.
Проте найбільше на увагу заслуговує той факт, що у 35 одномандатних виборчих округах ні БПП, ні ВО “Свобода” не висунули своїх кандидатів. Це свідчить про додаткову неформальну координацію зусиль на мажоритарці між цими політичними силами і третіми сторонами. На карті #3 відображені округи, які стали об’єктами такої неформальної координації.
Серед кандидатів, яким БПП і ВО “Свобода” не вважають за потрібне опонувати на мажоритарці – Оксана Калетник ( округ #16), Степан Івахів (#21), Ігор Єремеєв (#23), Яків Безбах (#24), Володимир Литвин (#65), Віталій Хомутиннік (#171), Олександр Фельдман (#174), Олександр Герега (#192), Володимир Зубик (#195).
Також вартою уваги є та обставина, що БПП і ВО “Свобода” проігнорували висунення кандидатів у ряді виборчих округів Донецької і Луганської областей. Із 32 округів у цих областях БПП висунув кандидатів у 16 (Донецька область – 13, Луганська – 4), а ВО “Свобода” – у 21 (Донецька – 20, Луганська – 1).
Стратегія на мажоритарці, обрана БПП і лояльними на нього політичними силами і середовищами – формальними і неформальними – зорієнтована на досягнення результату і є виключно прагматичною.