Українським громадянам анонсували “життя по-новому“. Звісно, цей анонс не сприймався ними як безумовна обіцянка з конкретним дедлайном. Швидше – як дороговказ, вектор.
Багато хто у це хотів вірити, багато хто – вірив, дехто, напевно, вірить і досі. На жаль, з кожним днем підстав для такої віри стає все менше. Особливо, коли самі поводирі у “нове життя” відверто демонструють бажання жити у старій системі координат.
Тим більше, що ця стара система дає доступ до можливостей, про які ще вчора годі було й мріяти.
Розпуску парламенту і оголошенню його перевиборів передувала гаряча і суперечлива дискусія щодо необхідності зміни виборчої системи. Систему виборів так і не змінили, однак градус дискусії спопелив інші проблемні моменти в організації вітчизняних виборів, які не були навіть обговорені – не те щоб вирішені.
Тепер ці моменти, з початком виборчого процесу, починають виринати на поверхню. Як от у процесі формування окружних виборчих комісій.
Згідно виборчого законодавства, на дострокових виборах парламенту ОВК формуються за поданнями парламентських фракцій і політичних партій, які на минулих парламентських виборах зареєстрували кандидатів у депутати у загальнонаціональному окрузі.
Таким чином, у кожній із ОВК по чотири місця мали б відійти кожній із фракцій у парламенті, а 14 місць, що залишилися, мали б розподілити між собою шляхом жеребкування 22 партії, які на виборах 2012 року висунули партійні списки кандидатів у депутати. Точніше 21, оскільки “Руський блок” було заборонено наприкінці весни цього року.
5 вересня ЦВК сформувала 213 окружкомів, а також розподілила квоти по керівних складах в ОВК між суб’єктами виборчого процесу. Незважаючи не те, що все відбулось швидко і без проблем, одержані результати мають подвійне дно.
Так, із 21 партії, що взяли участь у жеребкуванні, до знаних або принаймні пізнаваних можна віднести трохи більше половини. Політична ж вага таких організацій як Ліберальна партія України, “Україна майбутнього”, Партія Пенсіонерів України, “Зелені”, “Нова політика”, “Народно-трудовий союз України”, “Зелена планета”, “Рідна вітчизна” – дорівнює фізичній вазі їхніх реєстраційних документів.
Ні перед початком виборів, ні навіть зараз жодна з політичних сил, яка буде змагатись за представницькі мандати – жодна! – не звертає увагу на абсурдність участі цих партій у розподілі місць в ОВК.
І це з огляду на те, що абсолютна більшість цих партій на виборах 2012 року були технічними сателітами Партії регіонів – квотами цих партій регіонали заповнювали місця в ОВК та ДВК. І таким чином формували більшості у виборчкомах, беручи їх під повний контроль.
Єдиним резонним поясненням видається те, за яким ці політичні партії виконують сьогодні ту ж саму роль, що й у 2012 році. Тільки для інших патронів.
Для того щоб з’ясувати, хто стоїть за технічними партіями, ми перевірили, скільки теперішніх членів ОВК працювали на останніх президентських виборах, а також від яких суб’єктів виборчого процесу.
Загалом, із сьогоднішніх 3 823 членів ОВК 793 брали участь у травневих виборах. Одразу ж звертає на себе увагу зв’язок між Петром Порошенком і “Собором” – 53 теперішніх членів ОВК від цієї партії ще чотири місяці тому представляли в ОВК кандидата у президенти Петра Порошенка.
Скидається на те, що окрім представників “СОБОРу” і партії/фракції УДАРу, владна адміністрація також контролюватиме членів ОВК від Ліберальної партії України, “Нашої України”, партій “Україна, Вперед!” та “Зелена планета”.
Підставою цього твердження є співпадіння членів ОВК між цими партіями – хоч їхня кількість поки що не така значна із тріумвіратом кандидатів Порошенко-Клименко-Куйбіда, у якому двоє останніх на минулих виборах були технічними кандидатами першого.
Інтерактивну візуалізацію з усіма результатами співпадінь можна переглянути тут.
Також із декількох незалежних один від одного джерел стало відомо, що влада поставила завдання за допомогою технічних партій взяти під контроль не менше 10 членів в кожній ОВК.
Знаково, що у списку політичних партій, які планується використати у ролі технічних, знаходяться усі, перелічені вище. Не беремось наразі стверджувати, чи дійсно влада ставить перед собою таку ціль – для цього необхідно почекати декілька перших хвиль замін членів ОВК.
Додатковим індикатором також стане процес формування дільничних виборчих комісій. Однак, припустивши, що все ж таки це правда, виникає запитання – для чого чинній адміністрації контролювати більшості в окружних комісіях?
За режиму Януковича це питання звучало б безглуздо і наївно, але за режиму Порошенка воно звучить резонно і виправдано.
Якщо у 2012 році за допомогою підконтрольних членів ОВК нівелювались реальні результати волевиявлення громадян – згадайте хоча б події у тих п’яти округах, у яких результати голосування так і не були встановлені, – то для чого це потрібно зараз?
Якщо для нагляду за демократичністю виборів, так би мовити, зсередини, то вистачило б і декількох лояльних членів комісій, які б одразу ж оприлюднювали можливі факти маніпуляцій і звертались у відповідні інстанції.
Якщо для того, щоб втримати виборчий процес і запобігти саботажу виборів у зоні АТО, тоді потрібно було про це відверто сказати перед формуванням ОВК.
Скоріш за все, більшість громадян такий крок би зрозуміли і, можливо, навіть оцінили.
Проте, відсутність пояснень і коментарів з цього приводу дає підстави для альтернативних припущень і висновків, що базуються на попередньому досвіді.
У будь-якому разі, вже на початку виборів ми спостерігаємо використання тих же сумнівних виборчих практик, які застосовувались у 2012 році. Застосовувались режимом, який невдовзі зазнав краху. І, зауважте, не на виборах.
Назар Бойко, керівник Моніторингово-аналітичної групи “ЦИФРА”, спеціально для УП